Так, братаны, сегодня я поделюсь с вами своей историей о том, как я купил кодеин и гулял по городу, обдолбанный до жопы. Вот история, которая началась с того, что я решил закупиться закладками и загасить винт, чтобы побыть наедине со своими обдолбышами.
Дело было в темном переулке, где я встретил своего давнего приятеля-дилера, который поставлял мне порошок уже не первый год. Он даже знал, что я люблю амфики и галлюциногенные пилюли. Так что, перекинувшись парой слов, он достал из своего кармана маленький пакетик с кодеином.
| Ну, братишка, это то, что тебе нужно! |
- сказал он, протягивая мне пакетик. |
| А скока денег за него возьмешь? |
- спросил я, уже предвкушая свою будущую поездку в мир галлюцинаций. |
| За эту штуку я возьму тебе всего 500 рубасов. |
- ответил дилер, и я понял, что это довольно неплохая цена. |
Было поздно, и я решил отправиться в свою любимую квартиру, чтобы выкурить пару петушков и попробовать свою новую закладку. Включив музыку и заправив джинсонс в мою GPS-навигацию, я начал свое незабываемое путешествие.
Когда я пропустил дым и почувствовал, как кодеин начал действовать, я забыл о всех проблемах и погрузился в свой мир галлюцинаций. Мне показалось, что улицы города оживают, становятся ярче и красочнее. Я увидел себя, как будто стоящего на вершине мира, смотрящего на все живое с высоты птичьего полета.
Следующую часть моего путешествия я провел на крыше одного заброшенного здания. Воображение клинило, и я смотрел как настоящий супергерой на своем личном пике. Цвета казались настолько яркими, что я не мог оторвать глаз от них.
Ох, братуха! Какой кайф был тогда! Просто бесподобный!
После того, как клинило восьмиуровневый галлюциногенный блеск, я решил отправиться в парк, чтобы насладиться свежим воздухом и красотой природы. В парке я встретил своего старого друга, который занимался созданием своего собственного порошка. Он говорил, что его первитин превосходит все, что я когда-либо пробовал.
Поверив ему, я решил попробовать эту штуку и загасить винт в своей голове.
Но, братцы, кто мог знать, что этот порошок будет настолько сильным, что вызовет у меня сильные галлюцинации и даже параноидальные мысли. В какой-то момент я начал видеть несуществующих людей, они казались такими реальными, что я боялся, что они замечают меня и схватят. Я понял, что мне нужно срочно выбраться из этой ситуации и немедленно вернуться в реальность.
С трудом, но я смог восстановить свое рассудительное состояние и понял, что больше не могу рисковать своим здоровьем. Я пожалел о своих поступках и обещал себе больше никогда не ввязываться в такие истории.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.